№1. Частини мови: спільне та відмінне. Стилістичне забарвлення граматичних форм
Частини мови — це основні лексикограматичні розряди групи слів. Принципи поділу слів на частини мови: - Смисловий (ЛЗ слова) - Морфологічний (ГЗ слова) ...
№2. Поняття роду, числа іменників
Спільний рід Рід визначається за контекстом: відповідальний староста, страшна потвора, цей плакса, якийсь причепа, наша непосида, листоноша приніс. Увага! Назви осіб за професією чи родом діяльності – ч.р. (інженер, суддя, професор). Учителька, секретарка, поетеса – у розмовнопобутовому стилі. Способи вираження роду іменників
№3. Власні і загальні назви. Збірні іменники. Творення імен по батькові
Загальні іменники - це узагальнене найменування ряду однорідних предметів, що належать до певного класу подібних (людей, тварин, речей, явищ, подій тощо): поет, журнал, творчість, натхнення.
№4. Особливості відмінювання іменників
Відмінки іменників Називний – хто? що? Родовий – кого? чого? Давальний – кому? чому? Знахідний – кого? що? Орудний – ким? чим? Місцевий - (на) кому? (на) чому? Кличний - невідмінювані: бюро, какаду, ООН; - множинні: окуляри, іменини, Суми; - субстантивовані: вартовий, колискова.
№5. Правопис складних іменників
Разом пишуться: 1. Складні іменники, утворені з двох основ за допомогою сполучних голосних о, е, є: лісостеп, водограй, тепловоз, лісосмуга, зорепад, сталевар, дощомір. 2. Складні іменники, утворені з дієслова в наказовій формі та іменника: горицвіт, перекотиполе, ломикамінь, пройдисвіт. 3. Складні іменники, утворені з кількісного числівника в родовому відмінку (сто — у називному) та іменника: сторіччя, шістдесятиріччя, але 100-річчя, 60-річчя.
№6. Велика літера у власних назвах осіб і загальних назвах людей
Велика літера у власних назвах осіб і загальних назвах людей 1. Імена, по батькові, прізвища, псевдоніми, прізвиська, конспіративні клички: Сергій, Тетяна, Олександр Петрович Довженко, Василь Симоненко, Іван НечуйЛевицький, Леся Українка (Лариса Петрівна Косач), Остап Вишня (Павло Михайлович Губенко),
№7. Розряди прикметників за значенням
Морфологічні ознаки прикметника - рід - число - відмінок узгоджується з іменником: широкий лан, широка нива, широке поле; широкі степи; широкого лану. Синтаксична роль прикметника
№8. Правопис складних прикметників
Разом пишуться: 1. Складні прикметники, утворені від складних іменників, які пишуться разом: електросиловий - електросила лісостеповий - лісостеп радіофізичний - радіофізика 2. Складні прикметники, утворені від синтаксично залежного словосполучення (підрядний зв’язок між словами)
№9. Ступені порівняння прикметників. Стягнені і нестягнені форми прикметників
Ступені порівняння прикметників. Стягнені і нестягнені форми прикметників Вищий ступінь порівняння прикметника • можливі паралельні форми вищого ступеня: багатий — багатший і багатіший. Але старший (за посадою), старіший (за віком); рідші (посіви), рідкіша (олія).
№10. Розряди числівників за значенням. Зв’язок з іменниками
Розряди числівників за значенням. Зв’язок з іменниками
№11. Вживання числівників на позначення часу
Вживання числівників на позначення часу Скільки годин? • Скільки годин іде поїзд від Києва до Львова? • Скільки часу Ви витрачаєте на проїзд до місця роботи? • Скільки уже минуло часу після його зникнення?
№12. Особливості відмінювання числівників
Особливості відмінювання числівників Як іменники: Тисяча – І відміна, мішана група Мільйон – ІІ відміна, тверда група Мільярд – ІІ відміна, тверда група Нуль – ІІ відміна, м'яка група
№13. Займенники й контекст. Розряди займенників
Займенники й контекст. Розряди займенників За значенням і граматичними ознаками: • співвідносяться з іменниками (я, себе, хто); • співвідносяться з прикметниками (мій, той, інший); • співвідносяться з числівниками (скільки, стільки, декотрий)
№14. Правопис займенників. Пропуск особових займенників
Правопис займенників. Пропуск особових займенників; зайве вживання займенників. Синоніміка займенникових форм Правопис займенників • Із частками -бо, -но, -то, -таки, коли вони виділяють значення окремого слова, займенники пишуться через дефіс: ви-бо, ти-но, стільки-то, сам-таки,
№15. Особливості дієвідмінювання дієслів
Особливості дієвідмінювання дієслів Визначення дієвідміни дієслова І спосіб – за закінченням 3 ос. множини -уть, -ють – І дієвідміна (казати – кажуть; знати – знають) -ать, -ять – ІІ дієвідміна (мовчати – мовчать;сидіти – сидять)
№16. Особливості дієвідмінювання дієслів
Визначення дієвідміни дієслова І спосіб – за закінченням 3 ос. множини -уть, -ють – І дієвідміна (казати – кажуть; знати – знають) -ать, -ять – ІІ дієвідміна (мовчати – мовчать;сидіти – сидять)
№17. Творення та функціонування дієприкметників
Творення та функціонування дієприкметників Дієприкметник особлива форма дієслова ознака за дією або станом який? яка? яке? які? Тихий вечір уже ласкаво обіймав стомлену денною спекою землю. Під відхиленою корою знайшли притулок метелики, мухи, комарі.
№18. Синоніміка дієприкметників: дієприкметникових зворотів і підрядних означаль
Синоніміка дієприкметників: дієприкметникових зворотів і підрядних означальних речень. Пунктограма при ідокремлених другорядних членах речення Дієприкметниковий зворот – це дієприкметник разом із залежними словами синтаксична роль - означення Добріє світ, народжений в любові.
№19. Синоніміка дієприслівників: дієприслівникових зворотів і підрядних обставинних речень
Синоніміка дієприслівників: дієприслівникових зворотів і підрядних обставинних речень. Пунктограма при відокремлених другорядних членах речення. Дієприслівник особлива незмінювана форма дієслова називає додаткову дію (чи стан), що супроводжує названу присудком головну дію (чи стан) що роблячи? що зробивши?
№20. Прислівник як частина мови. Уживання прислівників
Прислівник як частина мови. Уживання прислівників Синтаксична роль прислівника: • обставини: Світ по-новому відкривати, поете, обов’язок твій (М. Рильський) • означення (якщо прислівник залежить від іменника): Дорога ліворуч вела в царство лісу (В.Крищенко) • присудків у безособових реченнях (прислівники, як потрібно, треба, шкода, можна, не можна, необхідно, жаль, пора, соромно, прикро тощо): Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину (В.Симоненко)
№21. Правопис прислівників
Правопис прислівників Разом пишуться 1. Прислівники, утворені поєднанням: • прийменника з прислівником: віднині, відтепер, забагато, навічно, надовго, надалі, назавжди; • прийменника з коротким прикметником: востаннє, вручну, допізна, замолоду, заново, звисока, згарячу, але в основному, в цілому, в головному — повна форма; • прийменника з числівником: удвоє, утроє, уп’ятеро, уперше, удруге;
№22. НЕ і НІ з різними частинами мови
НЕ і НІ з різними частинами мови Частка НЕ разом пишеться 1. З іменниками, прикметниками, прислівниками, коли слово без не не вживається: невільник, невдаха, нездара, немовля, недуга, негода, нежить, неук (іменники); невблаганний, невпинний, нещадний, негайний, ненависний, ненастанний, невсипущий, непохитний (прикметники); невдовзі, невтямки, нещодавно, несамовито, непорушно, незабаром, невдовзі, ненароком (прислівники).
№23. Написання -н- у прикметниках, дієприкметниках, займенниках, прислівника
Написання -н- у прикметниках, дієприкметниках, займенниках, прислівниках; -нн- у прикметниках, прислівниках -НН- у прикметниках Прослідкуйте! буквений, пореформений (бо наголос падає на корінь); гречаний, вівсяний, дерев’яний (бо слово не вказує на збільшену міру вияву ознаки).
№24. Службові частини мови. Прийменник та сполучник
Службові частини мови. Прийменник та сполучник Прийменник разом з відмінковими закінченнями іменників, займенників і числівників виражає відношення між словами у реченні: відпочиваючи біля озера не заснути до ранку
№25. Частка. Вигук
Частка. Вигук Частка надає слову чи реченню додаткових відтінків або служить для творення деяких граматичних форм і нових слів: Я кажу: не було б дон-кіхотів, вже б давно посивіла земля. Б.Олійник
№26. Види простих речень і їх відтінки значень. Інверсія замість прямого порядку
Види простих речень і їх відтінки значень. Інверсія замість прямого порядку слів Речення – граматично й інтонаційно оформлена синтаксична одиниця, що виражає закінчену думку. Комунікативна одиниця (передає повідомлення, питання, спонукання до дії) Цілісне для сприйняття на слух (інтонаційне оформлення передають розділові знаки) Має певну граматичну організацію (будову і граматичне вираження членів речення)
№27. Синоніміка повних та неповних речень. Синоніміка двоскладних і односкладних
Синоніміка повних та неповних речень. Синоніміка двоскладних і односкладних речень Неповні речення • створюють колорит невимушеного спілкування; • Широко використовуються у розмовному та художньому стилях: - у діалогах; - у складних реченнях для виділення головного або уникнення повторів.
№28. Синоніміка неозначеноособових, узагальнено-особових і означено-особових речення
Синоніміка неозначеноособових, узагальнено-особових і означено-особових речень. Синоніміка безособових і називних речень Називні речення стверджується наявність предмета чи явища в реальній дійсності. Головний член — підмет — іменник у називному відмінку однини чи множини. Листопад. Падолист. Тихий сад. Вітру свист. М. Сингаївський Бувають непоширені і поширені (означення чи додаток).
№29. Синоніміка мовних засобів вираження підмета та присудка
Синоніміка мовних засобів вираження підмета та присудка Підмет незалежний головний член речення, що означає предмет (чи особу), про який ідеться в реченні, і відповідає на питання хто? що?
№30. Тире між підметом та присудком
Тире між підметом та присудком Тире між підметом і присудком Між підметом (групою підмета) та присудком (групою присудка) з усіх розділових знаків уживається тільки тире. Найчастіше ставиться на місці пропущеної в теперішньому часі дієслова-зв’язки бути (є) при складеному іменному присудку.
№31. Синоніміка мовних засобів вираження другорядних членів
Синоніміка мовних засобів вираження другорядних членів Додаток • другорядний член речення • означає предмет, на який спрямована дія або щодо якого ця дія відбувається • відповідає на питання непрямих відмінків кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? (на) кому? (на) чому?
№32. Вираження різноманітних смислових значень за допомогою звертань
Вираження різноманітних смислових значень за допомогою звертань Звертання слово або сполучення слів, що називає особу чи предмет, до якого безпосередньо звертається мовець. Основна функція звертання — привернути увагу співрозмовника: Життя моє! Дозволь тебе любити! (А.Стеценко)
№33. Вираження різноманітних смислових значень за допомогою вставних слів
Вираження різноманітних смислових значень за допомогою вставних слів і вставних конструкцій. Уживання вставлених конструкцій у мові Вставні слова • не несуть нової інформації, а лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення; • не є членами речення; • вимовляються вони з особливою інтонацією: прискореним темпом, зниженим або підвищеним голосом; • виділяються на письмі розділовими знаками.
№34. Синоніміка відокремлених і невідокремлених другорядних членів
Синоніміка відокремлених і невідокремлених другорядних членів, їх емоційноекспресивний характер Відокремлення – це смислове виділення непоширеного чи поширеного другорядного члена речення за допомогою інтонації та пауз в усному мовленні та розділових знаків у писемному.
№35. Пунктограми при відокремлених членах речення
Пунктограми при відокремлених членах речення Відокремлення Другорядні члени речення, які для підсилення смислової ролі виділяються в усному мовленні інтонацією та паузами, а на письмі — комами (рідше тире), називають відокремленими. додатки; означення; прикладки; обставини.
№36. Пунктограми у простому реченні. Узагальнення
Пунктограми у простому реченні. Узагальнення 1. Однорідними членами ускладнено речення А За лісом сонце сходило і розсіювалися хмари. Б То зоря згасає, то місяць меркне. В Дерево переплелося вітами, кущі повиростали. Г У небі то розгораються, то гаснуть ракети. 2. Між однорідними членами треба ставити кому в реченні А У полях і луках лежить сніг. Б Тече вода в синє море та не витікає. В І сміх і гріх було дивитися на неї. Г І так і сяк намагався їм допомогти.
№37. Смислові відношення між частинами складних речень
Смислові відношення між частинами складних речень Складне речення складається з двох чи кількох предикативних частин, що об'єднані в одне ціле за змістом та інтонацією.
№38. Уживання складносурядних речень. Розділові знаки
Уживання складносурядних речень. Розділові знаки Складносурядне речення - складне речення, граматично рівноправні частини якого поєднуються за допомогою сполучників сурядності.
№39. Уживання складнопідрядних речень
Уживання складнопідрядних речень. Види складнопідрядних речень Складнопідрядне речення - складне речення, у якому одне просте речення за змістом та граматично залежить від іншого і з’єднується з ним за допомогою підрядних сполучників або сполучнихслів.
№40. Синоніміка складносурядних і складнопідрядних речень. СПР
Синоніміка складносурядних і складнопідрядних речень Складнопідрядне речення з кількома підрядними Неоднорідною супідрядністю називають таке підпорядкування, при якому кілька підрядних частин різних типів пояснюють якийсь один член головної частини або ж відносяться до різних її членів.
№41. Уживання безсполучникових складних речень
Уживання безсполучникових складних речень. Смислові відношення між частинами. Розділові знаки Безсполучникове складне речення – частини поєднуються водне ціле за смислом та інтонацією, а не сполучниками чи сполучними словами.
№42. Синоніміка складних безсполучникових і ССР і СПР
Синоніміка складних безсполучникових і складносурядних речень. Синоніміка складних безсполучникових і складнопідрядних речень
№43. СПР і просте речення з дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами
Синоніміка складнопідрядних і простих речень з дієприкметниковим і дієприслівниковим зворотами. Синоніміка сполучників і сполучних слів, що з’єднують складні сполучникові речення
№44. Речення з різними типами зв'язку
Речення з різними типами зв'язку Крім складних багатокомпонентних сполучникових речень (складносурядних і складнопідрядних та мішаного типу —із сурядністю й підрядністю) і безсполучникових (з однотипними і різнотипними частинами), у сучасній українській мові досить поширені і складні синтаксичні конструкції, у яких поєднуються різні види зв’язку — сполучниковий і безсполучниковий.
№45. Пунктограми в складному реченні. Узагальнення
Пунктограми в складному реченні. Узагальнення Розділові знаки в складносурядних реченнях Кома ставиться: •навіть якщо частини приєднані неповторюваними сполучниками і (й), або, чи, та (і). Кома не ставиться: •якщо обидві частини питальні, окличні чи спонукальні.
№46. Пряма і непряма мова. Розділові знаки при прямій мові
Пряма і непряма мова, її призначенняй граматично - смислові особливості. Стилістичні особливості авторських слів при прямій мові. Розділові знаки при прямій мові і діалозі Пряма мова –чуже мовлення, передане дослівно, з повним збереженням змісту, форми та інтонації.
№47. Синоніміка речень з прямою мовою, реплік у непрямій мові
Синоніміка речень з прямою мовою, реплік у діалозі й непрямій мові Непряма мова –чуже висловлювання, передане з дотриманням лише змісту без збереження форми та інтонації.
№48. Мовлення як предмет вивчення стилістики і культури мовлення
Мовлення як предмет вивчення стилістики і культури мовлення. Мовлення розмовне і книжне, їх співвідношення і особливості Стилістика української мови досліджує і вивчає: •рівень розвитку літературної мови; •історичні етапи формування стилістичних засобів; •основні ознаки сучасного стану мови; •функціональні стилі; •багатство і різноманітність виражальних засобів мови; •етику, естетику і культуру мовлення.
№49. Поняття стилю мовлення: позамовні ознаки й мовні
Поняття стилю мовлення: позамовні ознаки (сфера спілкування, умови і мета спілкування) й мовні Стилі мови: •розмовний; •науковий; •художній; •публіцистичний; •офіційно-діловий; •конфесійний.
№50. Вимоги до мовлення, їх основні ознаки. Мовлення правильне і комунікативне
Мовлення правильне і комунікативно доцільне. Вимоги до мовлення, їх основні ознаки Ознаки літературної мови: •нормативність (лексичні, граматичні, стилістичні, орфографічні, орфоепічні, орфоепічні, пунктуаційні); •багатий лексичний фонд; •розгалужена система стилів; •багатофункціональність; •наявність усної і писемної форм.